?

Log in

Пожалійся's Journal
 
[Most Recent Entries] [Calendar View] [Friends]

Below are the 12 most recent journal entries recorded in Пожалійся's LiveJournal:

Sunday, November 7th, 2010
3:04 pm
[zaharkovi_dity]
Не розумію, що зі мною таке
Постійно сильно болить голова, але від таблетки проходить.
Вже місця - весь час ніби-то простуда, ніби й лікується, але як тільки подумаю "о, вже здорова" через день - знов простуда така сама.
Нема сил, хочеться вечь час лежати.
Я б до лікаря сходила, але наваіть не знаю до якого.
Friday, September 10th, 2010
1:23 pm
[olyadoma]
шукаю людину з осінньою депресією
всім привіт. світлові дні зменшуються, організми перебудовуються - депресія гряде. 
шукаю жінку, маму 2-3 дітей в декреті, яка переживає стан соціальної дизадапатції і це особливо відчувається восени.
що пропоную: комплексне обстеження у невролога (приватна клініка, сучасні технології), безкоштовні аналізи на гормони, консультацію одного з провідних психотерапевтів. + 200 грн гонорару (якщо з татом)
що треба: письмова згода на участь в телешоу (тривалість3 години), згода на зйомку в сюжеті (тривалість: 45 хв), особиста зустріч: сьогодні-завтра.
якщо комусь цікаво- пишіть на olyadom@ukr.net
ICQ : 293-415-382


Monday, June 28th, 2010
1:27 am
[wchora]
Спільната якась зовсім не жива, чи вам люди нема на що жалітися?!

Не жалієтесь ви та й я не жалітимусь (принаймі прямо) я вас просто спитаю чи вважаєте ви що ось така от фраза є правдивою?

"добрими намірами встелена дорога в пекло"

можна "так", можна "ні", якщо так то бажано з історіями про те що "хотілось як краще а вийшло як завжди або ще гірше"
Thursday, June 3rd, 2010
12:57 pm
[zaharko]
От сядеш і думаєш – чо я така якась бідолашня?
Живу з трьома дітьми в двокімнатній зйомній хрущовці, яку драй, не драй, вішай тут штори чи нє – все-одно ніщєта-ніщєтою, старі меблі, поламана газова плитка, жахлива ванна, і платимо ми за це грубі гроші, бо зняли її якраз коли квартири були дуже дорогі, і знижувати нам ціну ніхто і не думає, а переїхати кудись то ми вже рік шукаємо і ніхто не хоче з дітьми а як хоче – то або в таку розвалюху, якій вже нічого не страшно або за такезні гроші яких в нас немає.
Діти весь час хворіють, то одне то друге, ночами крики, ліки, лікарі, переживання.
В садок їхати годину, щоранку вставати і везти їх і назад годину.
І ще й на мене вічно кричать то прибиральниці і луплять моїх дітей, то охоронці в супермаркеті то ще хто попало, ну чого вони на інших не кричать?
Friday, March 12th, 2010
6:36 pm
[gohatto_n]
ладно, я теж пожаліюся на чоловіка
Коротше, останнім часом не можу з чоловіченьком ні про що говорити. Бо про що б я не почала розмову - все його дратує. Я прийшла до висновку, що у чоловіків мозок не багатофункціональний. А жінки... справа не в тім, що ми можемо робити 5 справ одночасно, а в тім, що ми дуже швидко переключаємо увагу з однієї справи на іншу. Ось так бац - і за секунду голова порожня, а в наступну секунду займається протилежною справою!
А у чоловіків як: от він думає над ЗАДАЧЕЮ. І ця задача аж давить на мозок, і чоловік її думає, і думає, і думає.... І приходить додому - і ДУМАЄ. І засинає - і ДУМАЄ. А жінка подумала-подумала, і: "Ат, подумаю про це завтра".
Як це виходить на рівні побуту у конкретно нашій сім'ї.
Сиджу і пишу диплом. Час від часу відволікаюся на планування літньої поїздки. І результати своїх планувань кидаю в аську чоловікові, бо він тіп як теж їхати хоче. А він лютює!!! Я довго намагалася добитися, чого він лютує. А виявляється, він лютує тому, що я думаю не про те, що треба. Я маю думати про ДІТЕЙ!!! Про влаштування дитини в держсадок і взагалі. На другому місці про диплом. Це вже зі скрипом. А я, ЗАМІСТЬ ЦЬОГО, думаю, бачте, про подорож! Та як я можу думати про несуттєве?
І тут я зрозуміла, що з його позиції це виглядає так, ніби я денно і ношно думаю про подорож. А я думаю про все! Я одночасно пам'ятаю про дітей, друкую диплом, а в паралельному вікні пробігаю оком по карті Китаю чи Таджикістану. Не одночасно, а просто швидко переключаю увагу. А він цього не розуміє. І коли я починаю говорити про щось, окрім важливого (дітей), то він дуже дратується.
І мене це задовбало! Мені нема про що з ним говорити! Я й так про дітей говорю в інтернеті, з нянею і мамою. Та скільки можна? Я не можу з ним поговорити ні про диплом, ні про подорожі, ні про фотографію, ні про співи-виставу... Все це викликає з його боку агресію!
Ось така я бідна-нещасна... От.
Tuesday, March 2nd, 2010
11:40 am
[zaharko]
Лежати б цілі дні мордою в стіну а тре роботу робить - багато, і ніхто за мене не зробить.
А ще ночами не спати їжу не їсти і боятися, що буде далі.
Thursday, January 17th, 2008
11:29 pm
[olha_maria]
Що робити аби не плакати?
От що ви робите, коли плачете від якоїсь фігні, що й самі знаєте, що так відчувати соромно, не те що комусь розповісти?

Навіть собі в ЖЖ соромно розповісти, бо вже писала про це, і не раз. І реву оце, сльозами обливаюсь, замість затишного, несподівано собі дозволеного вечора із глінтвейном, неспішною підготовкою (замість звичної на розрив 100 сторінок на завтра) і приємною айсікью-розмовою.

Може, просто пожалійте мене? Хоч я й не заслужила на це. Як в принципі й ні на що в цьому житті, тож великої різниці немає.
Friday, January 11th, 2008
11:59 am
[yusmal]
Е х, ото зараз як пожаліюсь...
Цілий день прибираю, а коли закінчую, то все приходиться починати заново, бо моїми слідами двоє гавриків наводять ідеальний безлад... Тільки попідмітала, як на килимі зернові подушечки, а вони, зараза, розкришуються на порох. Тільки поскладала ляльки і посудку - все знову розкидане. Видала кілька журналів, листочків, листівочок для малювань, а вони все пороздирали в клапті. Ну, ніби ж пора вже і творити, не тільки руйнувати?! Поклала Оленці їсти, а вона вирішила, що можна побавитись - вся їжа на підлозі, а я зварила рівно на раз. Включила машинку, кішка пішла в ванну, привідкрила двері, Марко забіг і вимкнув прання прямо посередині процесу. Сидить Оленка і скубе мене за спідницю, бо прямо зараз їй шось треба, а я в цей час Марка переодягаю, бо він облився чаєм. За день я починаю гарчати, голова болить до синіх метеликів. От, зараз по хаті розкидані всі конструктори (машинки я вже заховала), кубики і пірамідки. Холєра!
А ще... Нічого в мене не виходить. Кажуть, дорослому треба вчитись в дитини завжди знаходити собі заняття. От, враження, що я така дитина, придумала собі заняття, і гружу тим людей. Ні результатів, ні задоволення, ні відчуття потрібності. Написала стільки листів в усякі журнали (я ж не претендую на "письменника", всього-навсього журнали!!!), жодної (!) відповіді!!! ЖОДНОЇ. :(.
Висновок: бєздарь ти, Юля, займись чимось простішим і запхай амбіції якнайдалі.
Пасіба.
Можна мене не жаліти, я сама справляюсь. :)
Sunday, December 9th, 2007
7:24 pm
[eloiza_soleil]
Плитку поставили нову УРААААА! ( усього 2 тижні чекали)

Зате сьогодні одвалився повністю кран у мийки:)
Приходе мала , приносе пластиковий кран із своєї дитячої кухні, та каже, мама - дивися, у мене теж поламалося!!!
ГГГ.
Wednesday, November 28th, 2007
11:59 am
[skvorychok]
Діс-та-ло!!!!!!!!
Може жалітися негарно, недоречно і теде. Але мене дістало! От такий зимовий діставучий період. З роботою, гарячими батареями, голосно увімкненою музикою в кабінеті, де повно осіб і паскудним настроєм. Мене дістала моя незрозуміла застудна хвороба, яка триває вже другий тиждень. Всі хвороби провокуємо ми, от і не можу ніяк виздоровіти. Вдома все ґут, на роботі - бажання встати і втекти. Я не хочу їхати наступного тижня до холодного Києва з новенькими, мені не пишеться, не думається, мене штопорить з будь-якого приводу.  Я бюся, ріжуся у всі гострі кути, я їх не бачу.. 
А найбільше мене дістало знаєте що? 
Свекруха. Коли я бачу її номер на свому мобільному, в мене руки починають труситися і я мовчки молюся. Нині я вислухала тираду про те, що якщо ми не хочемо їхати до неї в гості, вона сама приїде до нас. Будь ласка. Давно треба! Ми завжди раді. але нащо мені розповідати, що їй нині приснилося, що її син погано виглядає, хворий, і каже, що він вже не може, бо так йому погано. 
Може знову побіжить до якоїсь бабки?.. 
Мабуть, нині я зірвуся.

Current Mood: distressed
11:34 am
[olhica]
АЛЕ Ж ТО ДІСТАЛО
Дуже вчасно створена спільнота! А то я вже не знала кому пожалітися....
От, захворіла в мене дитина. Кашель, задишка зявилася... Вчора беру її на руки, а від неї СМЕРДИТЬ ДЕШЕВИМ ЧОЛОВІЧИМ ДЕЗОДОРАНТОМ. Я весь одяг змінила, а воно далі смердить.
Оскільки я сама схильна до асматичних задишок, то мене почало теж дусити. Уявіть собі як то дитині, яка кашляє і ВЕСЬ ЧАС НЮХАЄ ТУ ГИДОТУ. Вчора малій було геть зле з диханням...
От так я і не знала ЗВІДКИ ТОЙ ЗАПАХ, який мучив нас...
А нині вранці виявилося, що то її прадід так бавився з нею і ПСИКНУВ ЇЙ НА ШИЮ ТОЇ ГИДОТИ!
АААААААААА!!! НУ ДЛЯ ЧОГО???

Current Mood: crushed
Tuesday, November 27th, 2007
10:27 pm
[zaharko]
Здається мені, що ця спільнота - погана ідея.
About LiveJournal.com